Глен Грант пояснив, чому Україні потрібна чітка система влади в обороні
Колишній британський військовий Глен Грант у статті для «Української правди» заявив, що перед реформуванням армії Україна має визначити, хто ухвалює рішення, хто має ресурси та хто відповідає за результат. Він наголосив, що відповідальність має йти за повноваженнями, і запропонував модель управління обороною на основі досвіду НАТО.
Колишній офіцер британської армії та експерт з оборонних реформ Глен Грант опублікував статтю, в якій стверджує, що Україна не зможе побудувати ефективну армію, поки не визначить, хто в системі оборони має владу, ресурси та відповідальність. На його думку, головне інституційне питання сьогодні — не в назвах посад чи органів, а в тому, чи утворюють вони цілісну систему з чітким розподілом повноважень.
Грант, який працював у Міністерстві оборони Великої Британії та брав участь у реформуванні оборонних систем понад 15 країн, зазначає, що в демократичній державі, яка веде війну, оборонна система має одночасно ефективно воювати, залишатися під політичним контролем і бути юридично підзвітною. Війна, за його словами, не скасовує потреби в чітких повноваженнях, а навпаки — посилює її, адже що вища ціна рішень, то важливіше розуміти, хто керує обороною.
Автор наголошує, що ключовою тезою є принцип: відповідальність повинна йти за повноваженнями. Не можна відповідати за результат, не маючи права ухвалювати необхідні рішення, і не можна мати владу, не відповідаючи за її наслідки. Це особливо актуально для України, де, на думку Гранта, межі між політичним керівництвом обороною, стратегічним військовим керівництвом і безпосереднім командуванням операціями залишаються розмитими.
Грант пропонує модель, за якою в Україні мають діяти три штабні центри: Міністерство оборони, Генеральний штаб (який у більшості країн НАТО називають Штабом оборони) та Об'єднаний штаб, відповідальний за ведення бойових дій. Разом вони мають утворювати своєрідний «трикутник керівництва» з чітко розмежованими завданнями, де залежно від ситуації один штаб бере на себе провідну роль, а інші його підтримують.
Автор підкреслює, що якісна командна робота між цими структурами є критично важливою. Він посилається на досвід Великої Британії, де Міністерство оборони та Генеральний штаб фактично інтегровані, а військові та цивільні фахівці працюють у спільних командах. Це дозволяє ухвалювати ключові рішення без зайвої бюрократії, тоді як недовіра, інституційна зарозумілість і нечітко визначені завдання породжують затримки, які на війні вбивають.
Стаття Гранта є реакцією на оприлюднені принципи Головнокомандувача Збройних сил України Михайла Драпатого. Якщо Драпатий формулює, якою має стати армія, то Грант ставить наступне питання: якою має бути система влади навколо цієї армії, щоб вона взагалі могла такою стати. Він наголошує, що суспільство має бачити, хто за що відповідає, і що війна не повинна перетворювати оборонну систему на окремий центр влади, замкнений у собі.
