Вибори до Держдуми РФ 18–20 вересня: чому Україна називає голосування на окупованих територіях нелегітимним
Росія готує вибори до Держдуми на 20 вересня з голосуванням упродовж трьох днів. ЦВК України заявляє, що проведення голосування на окупованих українських територіях не має юридичних наслідків.
У Росії 18–20 вересня планують голосування на виборах до Державної думи, основний день виборів призначений на 20 вересня. Українська Центральна виборча комісія заявляє, що Москва готується організувати голосування і на тимчасово окупованих територіях України, та вважає такі дії незаконними і юридично нікчемними.
Йдеться про окупований Крим і Севастополь, а також окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Українська ЦВК звертає увагу, що Росія включила ці території до власної виборчої інфраструктури, попри те що Україна та міжнародне право не визнають зміну їхнього статусу внаслідок окупації.
Російська Центральна виборча комісія зі свого боку офіційно ухвалила документи про проведення виборів 20 вересня і організацію багатоденного та електронного голосування. Наявність російських процедур не змінює позицію Києва: українська ЦВК наголошує, що голосування на окупованій території порушує суверенітет України і не може створювати законних наслідків для української держави.
Окремий політичний вимір виборів пов’язаний із війною та можливими кадровими рішеннями Кремля після завершення голосування. 8 вересня президент Володимир Зеленський заявив, що Росія може мобілізувати щонайменше 300 тисяч людей після виборів до Держдуми. Українська розвідка раніше повідомляла про підготовку інфраструктури для нової хвилі набору.
Це залишається оцінкою української сторони. Росія не оголосила рішення про нову мобілізацію на 300 тисяч осіб, а незалежного підтвердження того, що така кампанія обов’язково почнеться одразу після 20 вересня, немає. Тому коректно говорити про попередження Києва і розвідувальну оцінку, а не про вже ухвалений російський указ.
Чому вибори можуть бути зручним часовим рубежем для непопулярних рішень, пояснюється політичною логікою: влада часто намагається уникати великих соціальних потрясінь перед голосуванням. Але навіть ця логіка не є доказом конкретного плану. Реальні дії можна буде оцінювати за указами, змінами у правилах призову, рухом регіональних адміністрацій і фактичним масштабом набору після виборів.
Для України проведення російського голосування на окупованих територіях має ще один наслідок — воно створює новий масив документів, посадових рішень і дій організаторів, які українська влада може розглядати в контексті порушення суверенітету та законодавства. ЦВК уже сформулювала позицію про відсутність юридичної сили таких процедур.
Отже, 18–20 вересня варто стежити одразу за двома лініями. Перша — фактична організація російських виборів на окупованій території України та реакція на неї. Друга — чи справдяться українські попередження про нову хвилю мобілізації після завершення голосування. Відповідь на друге питання з’явиться не в бюлетенях, а в рішеннях російської влади після 20 вересня.
