ЗСУ уразили РЛС С-400 «Тріумф» у Сочі та бази безпілотників окупантів
Сили оборони України протягом 13 вересня та в ніч на 14 вересня уразили радіолокаційну станцію комплексу С-400 «Тріумф» у Сочі, а також бази запуску безпілотників, пункти управління, станції зв'язку та навігаційне обладнання російських окупантів.
Сили оборони України протягом 13 вересня та в ніч на 14 вересня завдали ударів по низці військових об'єктів російських окупантів. Зокрема, було уражено радіолокаційну станцію зі складу зенітного ракетного комплексу С-400 «Тріумф» у Сочі. Про це повідомляють українські військові джерела.
Окрім РЛС, внаслідок успішних ударів було знешкоджено бази запуску безпілотників, пункти управління, станції зв'язку та навігаційне обладнання окупантів. Ці об'єкти відіграють ключову роль у координації російських атак та забезпеченні бойових дій проти України.
Ураження радіолокаційної станції С-400 «Тріумф» у Сочі є важливим епізодом у серії далекобійних ударів українських сил по території Російської Федерації. Такі операції спрямовані на виснаження воєнно-промислового потенціалу ворога та позбавлення його можливості фінансувати й вести війну.
Протягом літа Україна завдала щонайменше 131 далекобійного удару по території РФ. Інтенсивність цих атак постійно зростала: якщо в червні було зафіксовано 23 підтверджені епізоди, то в липні — 44, а в серпні — вже 64 удари. Мета цих операцій — зниження спроможностей РФ забезпечувати свою армію та економіку ресурсами для продовження агресії.
Головним пріоритетом для українських безпілотників та ракет залишається паливно-енергетичний комплекс РФ. На нафтопереробні заводи припало понад третину всіх уражень — 42 удари. Ще 13% атак були спрямовані на об'єкти нафтової логістики. Другою за обсягом групою цілей стали військові бази, аеродроми та склади боєприпасів — 38 ударів. Також удари завдавалися по підприємствах ВПК і хімічної промисловості, логістичних центрах та портовій інфраструктурі.
Системність ударів по стратегічних об'єктах РФ є ще однією перевагою українських далекобійних операцій. Об'єкти зазнають кількаразових повторних ударів для зменшення їхніх потужностей. Наприклад, нафтопереробний завод «Славнефть-ЯНОС» у Ярославській області протягом літа зазнав чотирьох атак. По три рази під вогнем опинялися Афіпський та Ільський НПЗ у Краснодарському краї, а також НПЗ TANECO в Татарстані.
Географія ударів охопила 33 адміністративні регіони РФ. Серед трьох найбільш уражених регіонів — Краснодарський край (24 підтверджені удари), Республіка Башкортостан (8 ударів) та Ростовська область (8 ударів). Майже третина атак була здійснена на відстань від 500 до 1000 кілометрів, а кожен п'ятий удар — на глибину понад 1000 кілометрів. Рекордом літа стало ураження Омського НПЗ у липні за 2500 кілометрів від українського кордону.
Таким чином, стратегічних об'єктів, які були б захищені лише своєю фізичною відстанню від України, в РФ практично не залишилося. Вся промислова й військова інфраструктура ворога опинилася у зоні потенційного ураження. Це руйнує російський міф про наявність «глибокого та безпечного тилу РФ».
Україна надалі нарощує власні технологічні спроможності, масштабує виробництво засобів ураження та формує системний підхід до послаблення російської оборонної індустрії. Регулярне виведення з ладу НПЗ, знищення складів боєприпасів, ураження авіації безпосередньо на аеродромах та нейтралізація військових кораблів впливають на постачання російської армії та підривають економічну стійкість агресора.
Поєднання цілеспрямованих атак на об'єкти паливно-енергетичного комплексу, військову логістику, склади боєприпасів та підприємства оборонного сектора створює накопичувальний ефект виснаження. Знищуючи НПЗ та нафтову інфраструктуру, Україна одночасно руйнує постачання пального для ворожої техніки на передовій та підриває джерело валютних надходжень, за рахунок яких Кремль фінансує бойові дії.
Подальше послідовне руйнування оборонної індустрії та воєнної логістики РФ позбавляє агресора економічного та військового потенціалу продовжувати війну. Посилювати цей ефект мають міжнародні санкції, експортний контроль та позбавлення РФ можливості їх обходити, адже позбавлення РФ ресурсів для агресивної війни — це єдиний дієвий шлях до миру.
