Масові протести, що розпочалися в Україні 16 липня, спричинені відставкою міністра оборони Михайла Федорова, швидко переросли у ширші вимоги. Демонстранти, які спочатку вимагали повернення Федорова на посаду, тепер також наполягають на відставці головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського. Це призвело до гострих дискусій у військових та політичних колах щодо можливої заміни головкома, а також до занепокоєння про появу так званого «політичного генерала» — військового лідера з політичними амбіціями.
Ситуація загострилася після емоційної пресконференції Михайла Федорова, на якій він вперше публічно заявив, що з чинним головнокомандувачем Олександром Сирським війну виграти неможливо. Федоров описав системні проблеми в Міністерстві оборони, зокрема те, що посади та забезпечення бригад залежать від лояльності їхніх командирів до головнокомандувача. Ці заяви викликали хвилю обурення та призвели до розширення протестних вимог.
На тлі протестів у війську спостерігається неоднозначна реакція. З одного боку, низка командувачів родів військ, зокрема Військово-морських сил, Десантно-штурмових військ, Сил територіальної оборони та Повітряних сил, публічно висловили підтримку чинному головкому. Вони наголошували на його принциповості та важливості єдності військового командування під час війни. Однак, за даними джерел, ця підтримка не завжди була добровільною — існують свідчення про тиск на командирів з вимогою записати відеозвернення на підтримку Сирського.
З іншого боку, багато військових підрозділів, зокрема бригади Десантно-штурмових військ, відмовилися від участі в таких акціях. Лише командувач ДШВ Олег Апостол публічно підтримав головкома, тоді як жодна з бригад не випустила відеозвернення. Деякі частини Сухопутних військ взагалі не отримували вказівок щодо коментування ситуації, а іншим наказали утриматися від будь-яких заяв. Також відомі випадки, коли військовим телефонували з командування, щоб з'ясувати місце перебування колишніх бійців, які стали організаторами протестів.
Президент Володимир Зеленський, який, за даними джерел, не приховує свого захоплення Сирським, провів відеоконсультації з командирами корпусів. Це стало безпрецедентним кроком, оскільки раніше такі зустрічі не проводилися. Водночас у військових колах активно обговорюється можлива кандидатура наступника Сирського. Найчастіше згадується командувач угруповання Об'єднаних сил Михайло Драпатий, якого підтримують протестувальники.
Дискусії про заміну головнокомандувача супроводжуються побоюваннями щодо політизації армії. Як військові, так і політики висловлюють страх перед появою «політичного генерала» — головкома з власними політичними амбіціями. Для військових це означає нестабільність і ненадійність, а для політиків — потенційного конкурента, подібного до колишнього головкома Валерія Залужного. Пошук компромісної фігури, яка б влаштовувала всі сторони, залишається складним завданням.
Ситуація ускладнюється внутрішніми конфліктами та інформаційними атаками. Зокрема, депутатка Мар'яна Безугла оприлюднила фрагмент внутрішнього документа, стверджуючи, що Сирський заборонив військовим спілкуватися з медіа. Однак, як з'ясувалося, документ був виданий ще до протестів і не містив нових заборон, а лише нагадував про існуючі процедури комунікації. Це викликало додаткову напругу та критику на адресу головкома.
Таким чином, протести в Україні не лише виявили глибокі проблеми у військовому управлінні, але й поставили питання про майбутнє керівництва Збройних сил. Подальший розвиток подій залежатиме від рішень президента, позиції військової еліти та готовності суспільства до компромісів. Наразі ситуація залишається напруженою, а дискусії про заміну головкома тривають як на вулицях, так і в кабінетах влади.
