Помер Тім Каррі, зірка «Шоу жахів Роккі Хоррора»
Актор Тім Каррі, відомий ролями у фільмах «Шоу жахів Роккі Хоррора», «Воно» та «Один вдома 2», помер у віці 80 років у своєму будинку в Лос-Анджелесі.
Тім Каррі, британський актор, який здобув світову славу завдяки ролі доктора Френк-Н-Фертера у культовому фільмі «Шоу жахів Роккі Хоррора», помер у віці 80 років. Про смерть актора повідомили у середу, 26 серпня. За даними TMZ, Каррі помер увечері у вівторок, 25 серпня, у власному будинку в Лос-Анджелесі.
На момент публікації причина смерті не названа. Місцеві правоохоронці повідомили виданню, що поліція прибула до резиденції актора о 23:23 за місцевим часом, і ознак насильницької смерті не виявлено.
Каррі розпочав акторську кар'єру у 1960-х роках на театральній сцені. Його проривом стала роль у культовому фільмі жахів «Шоу жахів Роккі Хоррора», де він зіграв разом із Сьюзен Сарандон. Пізніше він став першим актором, який втілив на екрані клоуна Пеннівайза в телевізійній адаптації роману Стівена Кінга «Воно» 1990 року.
Серед інших відомих робіт Каррі — ролі у фільмах «Енні», «Один вдома 2: Загублений у Нью-Йорку», «Острів скарбів маппетів», «Полювання за „Червоним Жовтнем“» та «Дуже страшне кіно 2». Упродовж кар'єри актор також багато працював на сцені, зокрема в мюзиклах.
В останні роки Каррі рідко з'являвся на публіці. У 2012 році він переніс інсульт, який потребував хірургічного втручання на мозку. Минулого року актор випустив автобіографію під назвою «Vagabond», у якій розповів, що після інсульту втратив здатність ходити.
Тім Каррі залишив помітний слід у попкультурі: його образ доктора Френк-Н-Фертера у «Шоу жахів Роккі Хоррора» став одним із найвпізнаваніших в історії кіно, а сама стрічка досі залишається культовою серед поціновувачів жанру. Роль Пеннівайза також відкрила нову сторінку в історії екранізацій творів Стівена Кінга.
Шанувальники актора висловлюють співчуття у соціальних мережах, згадуючи його найяскравіші роботи. Колеги по цеху називають Каррі одним із найхаризматичніших акторів свого покоління, чия гра поєднувала театральну виразність із кінематографічною органікою.
63
