Європа готується до можливого нападу Росії, але готовність громадян воювати падає
Розвідки країн НАТО попереджають про зростання ризику російських провокацій, тоді як соцопитування фіксують зниження готовності європейців брати до рук зброю.
Розвідувальні дані європейських країн свідчать, що Москва планує гібридні удари проти держав, які підтримують Україну, а спецслужби Чехії, Латвії та Швеції прогнозують, що напад на країни НАТО або операції під чужим прапором можуть статися вже найближчими місяцями. Про це йдеться в аналізі настроїв у Європі на тлі зростання загрози.
Перші кроки в цьому напрямку вже зафіксовані. 30 липня російська ракета Х-101 впала на території Люблінського воєводства в Польщі. У ніч на 15 вересня винищувачі НАТО вперше збили дрон, який летів із Білорусі до Литви і міг нести вибухівку. А 21 вересня Росія запровадила десятиденну комендантську годину та суворі обмеження у двох прикордонних районах поблизу Естонії.
На цьому фоні 25 серпня відбувся візит глави ЦРУ Джона Реткліффа до Москви. За даними Politico, очільник американської розвідки застеріг Росію від атак на країни НАТО, наголошуючи на наслідках для агресора. Востаннє глава ЦРУ відвідував Москву напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли також намагався відмовити Кремль від нападу.
У НАТО 17 червня 2026 року заявили про посилення східного флангу Альянсу. Йдеться про збільшення військової присутності, патрулювання повітряного простору завдяки об'єднаній системі ППО, вдосконалення захисту критичної підводної інфраструктури та посилення безпеки в кіберпросторі й космосі. Альянс також уперше оприлюднив нові вимоги до цивільної готовності: держави мають забезпечити роботу енергетики, водопостачання, охорони здоров'я, транспорту та зв'язку навіть в умовах атак, а також мати плани швидкого ремонту пошкодженої інфраструктури.
Генсек НАТО Марк Рютте наголосив, що Альянс не вважає напад неминучим, але закликав не бути наївними. «Я знаю, що завжди знайдуться люди, які скажуть вам: о, якби ви тільки сіли за стіл переговорів із Путіним і зробили те й це… Це довгострокова проблема. Це загроза. Ми не можемо бути наївними», — сказав він.
Тим часом Євросоюз готує нову стратегію безпеки, яка доповнить статтю 4 НАТО. Вона передбачає, що держава-член Альянсу може вимагати консультацій із союзниками, якщо над нею нависає загроза. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що настав час для власної «статті 4» Європи — Протоколу безпеки в надзвичайних ситуаціях. У разі його активації однією державою-членом усі інші збиралися б для координації європейської відповіді, щоб стримати подальшу ескалацію та мінімізувати наслідки.
Окремі країни вже вживають конкретних заходів. Франція: президент Еммануель Макрон доручив уряду підготувати план захисту критично важливої інфраструктури від російських атак, зокрема чутливих об'єктів оборонної промисловості. Німеччина: влада наказала обстежити та підготувати лікарні до ймовірних викликів, з'ясовуючи, чи медична інфраструктура зможе працювати в умовах оборони. Латвія: президент Едгарс Рінкевичс наголошує на проблемі протиповітряної оборони всієї Європи, а влада посилює східний кордон додатковими засобами ППО. Литва: посилює захист нової підстанції «Гізай» поблизу Калінінградської області Росії, де зведуть спеціальні конструкції для захисту трансформаторів від ударів безпілотників.
Попри активну підготовку, соцопитування свідчать про іншу тенденцію. Дослідження Gallup International, проведене у 45 країнах світу, показує, що у 2014 році 61% опитаних були готові воювати за свою країну, а через десять років, у 2024-му, цей показник упав до 52%. Співдиректор програми міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник у коментарі пояснив, що соціологічні дослідження є цінним інструментом, але вони мають ще більшу додаткову вартість, якщо є результат у динаміці. Саме у випадку з Gallup International видно тенденцію в розрізі 10 років, і їй, за словами соціолога, точно можна довіряти.
Попри те, що кількість людей, готових воювати, стає все меншою, страх Європи перед війною лише зростає. Мельник зазначив, що ці фактори не є взаємопов'язаними. «Є фактор — відчуття війни. Можна це називати страхом, можна усвідомленням реалій, але немає прямого зв'язку між тим, що чим вища загроза і ймовірність війни, тим більше громадян будуть готовими стати на захист своєї країни», — сказав він.
Звісно, позитивна відповідь під час опитування не означає, що людина точно візьме до рук зброю, коли така реальність настане. Дії можуть радикально відрізнятися, наголосили в Центрі Разумкова. Тож попри масштабну підготовку європейських держав до різних сценаріїв, питання готовності самих громадян залишається відкритим.
2
