Лариса Ніцой пояснила різницю між українською та російською лайкою
Письменниця Лариса Ніцой розповіла про відмінності між українською та російською лайкою, зв'язок фольклору з національними цінностями та спростувала скарги на брак якісного українськомовного контенту.
Українська та російська лайка мають принципово різну природу, яка відображає відмінності в національних цінностях. Про це розповіла письменниця Лариса Ніцой в ефірі проєкту РБК-Україна «Не перебивайте!» з Володимиром Куренним.
За словами Ніцой, ключова відмінність полягає в образах, які використовуються в лайливих конструкціях. Особливий акцент письменниця зробила на ставленні до матері. «Російські матюки суцільно побудовані на збоченнях та оскверненні матері, яка для українців є сакральною. В українців інша лайка — вона апелює до природних відходів або фізіології, але не переступає межу сексуальних девіацій», — заявила вона.
Своє порівняння письменниця продовжила прикладами з фольклору. На її думку, народні сюжети передають уявлення про припустиму поведінку та способи протистояння злу. «Це видно і у фольклорі. У казках росіян (якщо прибрати «Колобка», якого вони вкрали, бо в них немає слова «коло», а є лише «круг») описуються порнографічні та збочені стосунки між родичами як норма. А народний фольклор — це інструкція до життя», — сказала Ніцой.
Як приклад такої «інструкції» вона навела казку про Котигорошка. «Український Котигорошко, приходячи до Змія Горинича, на питання «битися чи миритися?» завжди відповідає: «Битися!». Це інструкція нам: зі злом домовлятися не можна!» — наголосила письменниця.
Окремо Ніцой відреагувала на поширені скарги про брак якісного українськомовного контенту. На її переконання, такі заяви не відповідають дійсності. «Це брехня. Така фраза лише видає людину, яка досі пасеться на московських ресурсах. Алгоритми соцмереж підкидають те, чим людина цікавиться, утворюючи бульбашку. Сьогодні в усіх напрямках є достатньо якісного українського контенту», — переконана вона.
Значну частину своєї роботи письменниця присвячує дитячій літературі та заняттям із дітьми. Вона розповіла, як звертається до теми війни через казкові сюжети. «Казкотерапія коригує поведінку та допомагає долати страхи. Я одна з небагатьох авторок, хто пише дітям про війну. За книжку «Незламні мураші» отримала найвищу державну нагороду в галузі дитячої літератури, а книжка «Автомобільчик-рятівник» описує події в Ірпені та Бучі очима машинки», — зазначила Ніцой.
Письменниця також проводить заняття в дитячих таборах, де багато уваги приділяють українській культурі та уявленням дітей про свою країну. «Крім того, щоліта я проводжу вишколи в дитячих таборах. За 10-12 днів діти проходять такий український інтенсив, який замінює рік гурткової роботи. Вони дізнаються, що ми — не країна з простягнутою рукою, а колиска європейської цивілізації», — розповіла вона.
Під час занять діти отримують завдання вигадати чарівний предмет для боротьби зі злом. За спостереженнями Ніцой, дитячі відповіді безпосередньо пов'язані з війною. «Для всіх дітей без винятку головне зло — це Росія, росіяни та Путін. Одна дитина каже: «Я б кинув чарівний камінчик, щоб там стала пустеля». А інша відповідає: «Ні, це неекологічно! Краще кинути зернятко, щоб там виріс такий дрімучий ліс, через який ніхто не пройде. Ліс — це легені планети». Наші діти надзвичайно розумні, милосердні та глибші за дорослих», — поділилася Ніцой.
1
