Костянтин Чикачков, який отримав повістку влітку 2015 року, досі залишається в строю. За його плечима — бої на Луганщині, Херсонщині, в Бахмуті, на Куп'янському напрямку та у Вовчанську. Він служить сержантом у батальйоні «Вовкодави» 57-ї бригади і має позивний «Чикіст».

Коли Костянтину вручили повістку, він почав танцювати. Жінка з сільради, яка привезла документ, була здивована такою реакцією, адже того дня четверо інших чоловіків відмовилися від повістки. Для Костянтина це був довгоочікуваний момент: він з дитинства мріяв стати військовим. Ще у 2006 році, коли його вперше викликали у військкомат, він чітко відповів, що хоче служити в піхоті.

На початку АТО добровольцем його не взяли через наявність трьох дітей. Довелося чекати майже рік. Коли ж він нарешті отримав повістку, то пройшов військово-лікарську комісію, переконуючи лікарів не перевіряти його здоров'я, а просто ставити печатку «придатний».

До 24 лютого 2022 року підрозділ Костянтина перебував на Луганському напрямку. Вже 19–20 лютого почалися інтенсивні обстріли, які свідчили про серйозність ситуації. Найзапекліші бої відбулися в Бахмуті та Синьківці на Куп'янському напрямку.

У Бахмут підрозділ висунувся 19 листопада 2022 року після звільнення Херсона. Вони зайшли на позиції, де раніше стояли бійці Третьої штурмової. Там вони зіткнулися з ПВК «Вагнер». Костянтин зазначає, що вагнерівці були серйозними бійцями, які мали досвід у Сирії та інших гарячих точках. Вони діяли за наказом, не рахуючи втрат, і постійно підвозили підкріплення.

Один з найяскравіших епізодів стався, коли кулеметник Ваня з М240 влучив у одного з нападників, але той піднявся і побіг далі. Костянтин припускає, що противник міг перебувати під дією психоактивних речовин. Він зізнається, що не відчуває шоку від навали ворога, а навпаки — отримує задоволення від можливості знищувати окупантів, хоча наголошує на важливості не втрачати пильність.

Позиція в Бахмуті розташовувалася приблизно за два кілометри від заводу шампанського Artwinery, який тоді ще контролювали українські сили. Вагнерівці, ймовірно, намагалися захопити цей об'єкт. Підрозділ Костянтина щільно забарикадувався в будинку. Противник, знаючи через радіоперехоплення, що має справу з «Групою Повара», запропонував здатися, гарантуючи життя, але отримав відмову. Після цього почалися інтенсивні обстріли та спроби штурму.

Коли вагнерівці двічі вдарили з протитанкового гранатомета, у вході утворився отвір. Захисники хотіли сховатися у підвалі, але противник почав поливати кулеметним вогнем. У цей момент Костянтин та його командир з позивним «Повар» зрозуміли, що опинилися в оточенні. Вони вирішили викликати вогонь на себе, не знаючи, що їхня кулеметна точка ще працює. Кілька разів вони виходили на зв'язок з проханням бити прямо по їхній позиції.

Костянтин Чикачков продовжує службу вже одинадцятий рік. Він каже, що його давнє бажання стати військовим, можливо, пов'язане з враженнями від відео з російсько-чеченської війни, яке він побачив у дитинстві. Це запалило в ньому вогник, який змусив замислитися про те, чому люди йдуть вбивати на чужій землі.