Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони, яка відбулася в межах переформатування уряду, насправді стала результатом тривалого та системного тиску з боку груп, зацікавлених у збереженні непрозорих правил на оборонному ринку. Про це сам Федоров уперше детально розповів в інтерв'ю «Українській правді», оприлюдненому 29 липня. Ексміністр заявив, що його звільнення не було випадковим, а стало логічним завершенням конфлікту навколо реформування оборонних закупівель та управління війною.

За словами Федорова, з квітня 2026 року тиск на нього та його команду значно посилився. Зокрема, правоохоронні органи почали активніше перевіряти діяльність міністерства, а в медіапросторі з'явилася скоординована кампанія проти нього. «Дуже багато людей оточили Міністерство оборони і мене як міністра, тому що ми почали перебудовувати багато різних процесів всередині», — наголосив він. Федоров зазначив, що найбільші телеграм-канали України були викуплені й почали працювати суто проти нього та його команди. Крім того, почали з'являтися кримінальні справи навколо людей, які працювали разом з ним.

Колишній міністр наголосив, що причини його звільнення пов'язані насамперед із реформою оборонних закупівель і загальною перебудовою системи управління в міністерстві. Він заявив, що за сім років роботи в уряді не міг уявити, що в Міністерстві оборони керівники департаментів можуть призначатися приватними компаніями. Також він звернув увагу на вплив правоохоронної системи на процеси в міністерстві. Команда Федорова намагалася вирішити корінь проблеми — запустити прозорі тендери та змінити принципи добору кадрів, однак наштовхнулася на системний опір з боку бізнес-груп, пов'язаних з оборонним сектором.

Федоров попередив президента Володимира Зеленського ще в квітні, що до нього звертатимуться люди, які будуть негативно характеризувати роботу міністра оборони. Він просив підтримки та радив президентові робити кросчекінг інформації, але тиск лише зростав. «Ви бачите, що найбільші телеграм-канали України викупили і вони почали працювати суто проти мене і моєї команди. Почали з'являтися кримінальні справи навколо людей, які працюють зі мною. Тобто цей тиск збільшувався з кожним місяцем», — розповів Федоров. Він підкреслив, що не боровся з конкретними людьми чи групами, а лише будував системи, які мали зробити оборонну сферу більш ефективною та прозорою.

Федоров вважає, що відставка всього уряду стала лише ширмою для його особистого звільнення. На жаль, за його словами, у ході цих кадрових змін Україна втратила кілька серйозних менеджерів, зокрема першу віцепрем'єр-міністерку Юлію Свириденко. Сам Федоров відмовився від запропонованих президентом інших посад, оскільки не бачить сенсу працювати без реальних повноважень впливати на перебіг війни та реформи. Він також зазначив, що його команда розробляла план війни та мобілізаційної реформи, але реалізувати ці напрацювання в умовах постійного тиску було вкрай складно.

Головною проблемою, на думку Федорова, є культурна та ціннісна криза в українській владі: багато високопосадовців не можуть уявити, що можна обіймати високу державну посаду і не мати зв'язку з оборонним бізнесом. «Можна змінювати правила гри, можна відкривати ринки, можна допомагати ринкам розвиватися і при цьому не мати своїх інтересів на цьому ринку. Оця культурна і ціннісна проблема, яка сьогодні виникає, впливає на прийняття тих чи інших рішень», — заявив він. Ексміністр наголосив, що головні дискусії сьогодні мають точитися не навколо прізвищ, а навколо стратегії перемоги та подальшого реформування оборонного сектора.

Відставка Федорова та його інтерв'ю знову привернули увагу до проблеми системної корупції в оборонній сфері та опору реформам в умовах війни. Багато експертів та громадських діячів вважають, що цей випадок демонструє, наскільки складно запроваджувати прозорі правила гри в галузі, де переплетені інтереси бізнесу, політики та силових структур. Подальша участь Федорова в українській політиці залишається невизначеною, однак він дав зрозуміти, що не планує залишатися осторонь ключових питань оборони та реформ.