ДТЕК витратила майже 22 млрд гривень на відновлення ТЕС під час війни
Від початку повномасштабного вторгнення ДТЕК витратила близько 22 млрд гривень на ремонт і відновлення теплоелектростанцій, а енергетики 68 разів відновлювали станції з нуля після російських обстрілів.
ДТЕК витратила майже 22 млрд гривень на ремонт і відновлення теплоелектростанцій від початку повномасштабного вторгнення. Про це йдеться в дослідженні AIN «Українська енергетика: “зелені” рішення, відновлення й інвестиції». Лише за перші чотири місяці 2026 року ці витрати становили 2,9 млрд гривень. За даними компанії, енергетикам доводилося 68 разів відновлювати станції з нуля після російських обстрілів.
За словами ДТЕК, не залишилося жодного енергоблоку компанії, який не був би пошкоджений або зруйнований обстрілами. Деякі з них атакували чотири–шість разів. Пошкоджень зазнають турбіни, генератори, трансформатори, допоміжні системи, будівлі та інша інфраструктура. Відновлення, за оцінкою компанії, триватиме протягом зими й усього 2027 року. Перший віцепремʼєр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль заявив, що в Україні загалом не залишилося жодної неушкодженої електростанції. У 2025 році Росія здійснила 612 цілеспрямованих комбінованих ударів по енергетичній інфраструктурі. На відбудову лише Зміївської та Трипільської ТЕС, які повністю зруйнували російські ракети, уряд виділив понад 1,55 млрд гривень.
Після масованих атак в Україні сформували багаторівневу систему інженерного захисту енергетичного обладнання. Перший рівень захищає від уламків і включає габіони — міцні сітчасті конструкції, наповнені каменем, піском або ґрунтом, — та великі м’які контейнери із сипучими матеріалами. Другий рівень призначений для захисту від ударних дронів і передбачає бетонні споруди навколо обладнання. Третій рівень — від ракет, це масивні інженерні споруди, розраховані на прямі влучення. Голова правління «Укренерго» Віталій Зайченко розповів, що більшість критично важливого обладнання підстанцій потребує саме другого рівня захисту. За його словами, на одній із підстанцій таке бетонне укриття витримало понад 20 ударів дронами.
У січні 2026 року голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин повідомляв, що з жовтня 2025 року будівництво другого рівня захисту тривало на 120 енергетичних об’єктах. За його словами, жоден трансформатор, для якого агентство будувало захист, не був знищений, попри багаторазові удари по окремих об’єктах.
За даними «Укренерго», перший рівень захисту коштував від 100 до 130 млн гривень за об’єкт або вузол. Компанія завершила роботи першої черги на 41 об’єкті, ще на 22 працювало Агентство відновлення. Загальний обсяг витрат для цих 63 об’єктів становить від 6,3 до 8,19 млрд гривень. Другий рівень у проєктах «Укренерго» коштує від 69 до 120 млн гривень за трансформатор або підстанційний вузол, а в проєктах Агентства відновлення — від 200 до 500 млн гривень за захищений трансформатор чи об’єкт. Точну кількість об’єктів другого рівня, а також кількість і вартість споруд третього рівня не розкривають із міркувань безпеки. За словами Шмигаля, вартість проєкту третього рівня наближається до сотень мільярдів гривень.
В «Укренерго» також навели орієнтовні ціни основних матеріалів. Бетон коштує 3–4,6 тис. гривень за кубометр, арматура — 26,7–27,9 тис. гривень за тонну, металеві конструкції — 73,8–87,8 тис. гривень за тонну.
Мустафа Найєм, який очолював Агентство відновлення у 2023–2024 роках, пояснив AIN, що пасивний захист обрали через необхідність негайно захистити обладнання за обмеженої кількості засобів протиповітряної оборони. За його словами, ППО не може стояти біля кожного трансформатора й гарантувати перехоплення кожної цілі, тоді як інженерні споруди працюють постійно та зменшують наслідки ударів, які все ж відбулися. Найєм наголосив, що агентство відповідало за визначені 22 критичні підстанції «Укренерго», а не за всю енергетику чи всі ТЕС. Документацію, за його словами, погоджували з Генштабом, ДСНС та «Укренерго».
Найєм також застеріг від прямого порівняння ціни укриття з ціною системи ППО. Вартість захисного об’єкта може включати не лише бетонну конструкцію, а й перенесення обладнання, електромонтажні та кабельні роботи, захист суміжних елементів, логістику та будівництво під обстрілами. Водночас придбання ППО залежить від виробництва, партнерів, підготовки персоналу, запасу ракет і потреб фронту. Тому, на його думку, потрібно шукати поєднання ППО, фізичного захисту, ремонту, резервного обладнання та розподіленої генерації, яке найкраще зменшує ризик блекауту.
Довгострокова мета, за словами Найєма, — побудувати систему, у якій втрата одного великого об’єкта не призводитиме до масштабних відключень у регіоні чи країні. Для цього потрібні розподілена генерація, накопичувачі енергії, локальні енергетичні «острови», мікромережі, гнучке споживання та резервне живлення критичної інфраструктури. Водночас захист великих об’єктів, за його словами, потрібно продовжувати, адже швидко замінити їх децентралізованими рішеннями неможливо. Директор напряму трейдингу та постачання електроенергії KNESS Сергій Кравчук також наголошує на комплексному підході: інженерні укриття зменшують пошкодження від уламків і вибухових хвиль, але не можуть гарантувати захист від прямих влучень сучасних ракет або ударних дронів.
Дослідження AIN, презентоване 21 жовтня, ґрунтується на аналізі понад 45 профільних джерел, серед яких дані НЕК «Укренерго», НКРЕКП, Держстату, Міненерго, OECD Nuclear Energy Agency, World Nuclear Association та Energy Charter.
7
