Українські військові значно активізували застосування дронів-камікадзе середньої дальності — так званих мідлстрайків, здатних уражати цілі на відстані від 30 до 200 кілометрів. За даними Міністерства оборони, з початку 2026 року до червня кількість уражень на глибині понад 20 кілометрів зросла майже в 13 разів, а на глибині понад 50 кілометрів — у 44 рази. Однак, попри ці вражаючі цифри, командири піхотних підрозділів, які безпосередньо тримають оборону на лінії бойового зіткнення, не відчувають реального перехоплення ініціативи.
Як повідомляє «Українська правда» з посиланням на джерела в Силах оборони, ключову роль у масштабуванні мідлстрайків відіграла ініціатива команди тодішнього міністра цифрової трансформації Михайла Федорова. Рік тому вона запропонувала Генштабу ввести новий клас дешевих дронів, які могли б вражати противника на глибині понад 30 кілометрів. Презентація під назвою «Тактичний край» нібито сподобалася військовому керівництву, але надовго застрягла в бюрократичних процедурах. Лише після відключення системи Starlink для російських військ та зростання запиту від армії на доступні засоби середньої дальності процес зрушив з місця.
Одним із перших підрозділів, який отримав на озброєння новітні дрони, став корпус «Азов». Ще у квітні 2026 року він отримав партію американських безпілотників «Хорнет» від колишнього CEO Google Еріка Шмідта. Ці апарати, разом з іншими моделями, дозволили українським військовим розширити поняття «глибокого тилу» з 20–40 кілометрів до 100–150 кілометрів. «Азов» зміг дотягнутися до Донецька та Маріуполя, а головне — перекрити значну частину доріг на окупованій Донеччині, якими йде логістика російської армії. До цього ці маршрути були практично в повній безпеці.
Водночас, за словами командира 1-го окремого штурмового батальйону з позивним «Перун», за перші два тижні роботи мідлстрайками вдалося знищити понад 100 одиниць техніки на дальності 60–150 кілометрів. Це свідчить про те, що новий клас озброєння справді здатний завдавати відчутних втрат противнику. Однак піхотні командири на передовій, зокрема на Слов'янському напрямку та в районі Гуляйполя, зазначають, що російський наступ не зупиняється, а ефект від ударів дронами на лінії бойового зіткнення поки що мінімальний.
«Я не знаю, де ми перехопили ініціативу. На Слов'янському напрямку російський наступ не зупиняється з падіння Сіверська. Констаху бережуть вкрай виснажені бригади — усе, що вдається, це дронщиками піаритися», — цитує видання офіцера одного з корпусів, що діє на Донеччині. Інший співрозмовник, який працює на Запоріжжі, додає: «На Гуляйполі ініціативою й не пахне, особливо коли свіжі сили противника заїхали».
Таким чином, попри значне нарощування можливостей для ударів у глибину, українські війська ризикують змарнувати літній період, який міг би стати часом для завдання максимальної шкоди ворогу. Основними проблемами залишаються бюрократичні затримки у впровадженні нових технологій, нестача координації між різними родами військ та виснаження піхотних підрозділів. Експерти наголошують, що для реального перелому на фронті необхідно не лише масштабувати виробництво дронів, але й інтегрувати їх у загальну тактику ведення бою, аби удари по тилу безпосередньо впливали на ситуацію на передовій.
