Президент Володимир Зеленський звільнив Михайла Федорова з посади міністра оборони після того, як той не виконав три ключові завдання, поставлені в січні 2026 року. Замість вирішення проблем із протиповітряною обороною, примусовою мобілізацією та створенням контрактної армії, Федоров зосередився на технологічних проєктах і оборонних закупівлях, що призвело до конфлікту з військовим командуванням.
30 січня 2026 року Зеленський публічно визначив три основні пріоритети для нового міністра: закриття неба та посилення ППО, вирішення проблеми примусової мобілізації, відомої як «бусифікація», та запуск реально працюючої контрактної моделі армії. Дрони, технологічне заміщення артилерії та зниження переплат були згадані окремо, а не як основні завдання. На момент увільнення жодне з цих завдань не було повністю виконано.
Хоча Міноборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів і крилатих ракет, небо залишалося не повністю закритим. Структурна реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) перебувала лише на стадії роботи, а автоматизація продовження відстрочок через «Резерв+» не дорівнювала повноцінній реформі. Нова система контрактів була запущена лише в середині червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, тому говорити про створення повноцінної контрактної армії передчасно.
Натомість Федоров зосередився на технологічних напрямках. У його підсумковому звіті з 22 пунктів більшість стосувалася дронів, роботизованих комплексів, платформи Brave1 Market, системи бойових балів, закупівель техніки, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм, оборонного експорту та штучного інтелекту. Лише один пункт був присвячений трансформації умов служби та контрактам, а проблеми ТЦК і «бусифікації» не згадувалися взагалі.
Федоров також повідомив, що, отримавши Міноборони без необхідного бюджету, його команда перенаправила кошти, передбачені на грошове забезпечення, на дрони та інші технологічні напрямки. Це викликає питання щодо правових підстав такого перерозподілу, сум і осіб, які ухвалювали рішення. Масштаб фінансового контуру вражає: через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки більш ніж на 33 млрд грн, понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Така інфраструктура з'єднує дані про бойову ефективність, нарахування балів, вибір виробів, виробників, державну оплату та централізовані закупівлі, що робить обов'язковим аудит алгоритмів, конфлікту інтересів і розподілу державних коштів.
Окрему увагу привертає те, що Федоров публічно приписав собі політичний капітал загальносистемних операцій. У підсумковому звіті його команда включила до власних досягнень «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, та повернення Україні ініціативи на полі бою. Однак ці результати є продуктом роботи Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС та конкретних підрозділів, а не одного міністра.
Конфлікт із військовим керівництвом став вирішальним фактором. 16 липня Федоров публічно підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського, але президент не погодився. Після цього, за словами Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалися з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. За даними джерел «Української правди», постійний конфлікт між Міноборони та військовим командуванням став основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді.
Таким чином, президент обирав між збереженням міністра та збереженням діючої вертикалі командування армією. Звільнення Федорова стало управлінською реакцією на невиконання ключових завдань, надмірну увагу до технологічних проєктів і спробу змінити військове керівництво, що призвело до втрати контролю над оборонною політикою.
