Сеул вимагає від Києва пояснень і вибачень через розголос передачі військовополонених КНДР
Південна Корея офіційно вимагає від України пояснень і вибачень після того, як Володимир Зеленський публічно повідомив про передачу Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Конфлікт загрожує партнерським відносинам між країнами.
Південна Корея офіційно вимагає від Києва пояснень і вибачень через публічний розголос інформації про передачу Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Про це повідомили світові агенції Reuters та Channel NewsAsia з посиланням на офіційну заяву Офісу президента Республіки Корея.
Інцидент стався після виступу президента України Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН 23 вересня, під час якого він повідомив, що Україна нещодавно передала Південній Кореї двох північнокорейських військовополонених. Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон заявив, що Україна порушила домовленість про нерозголошення, оприлюднивши цю інформацію, і що такий публічний розголос може призвести до багатьох проблем.
Українська сторона, своєю чергою, заявила, що «ніяких домовленостей про конфіденційність не існувало». У Сеулі цю заяву сприйняли як пряме звинувачення їхнього президента у неправді. В азійській політичній культурі публічно виставити лідера брехуном перед його власною нацією — це не просто дипломатичний прорахунок, а репутаційне знищення, на яке неможливо не відповісти.
Як зазначають спостерігачі, один із базових принципів корейської дипломатичної культури — «інхва», тобто прагнення до гармонії та уникнення публічного підриву авторитету, — зазвичай слугує саме для улагоджування подібних гострих суперечок за зачиненими дверима. Однак цього разу реальність виявилася набагато жорсткішою: спрацювали тригери, які зробили тиху дипломатію абсолютно неможливою.
Для Сеула питання КНДР завжди було не абстрактною геополітикою, а критичним контуром національної безпеки. Будь-які маніпуляції чи витоки навколо північнокорейських військових несуть пряму загрозу. Тому корейська влада, затиснута під жорстким тиском внутрішньої опозиції та медіа, просто не могла дозволити собі заплющити очі на цей інцидент.
Найприкріше в цій ситуації — ціна питання. Замість того, щоб продовжувати співпрацю з надійним партнером та поступово виводити відносини на рівень союзників, який — навіть якщо б і не надавав Україні зброю напряму — точно міг забезпечити колосальну фінансову, технологічну та гуманітарну допомогу, Київ власноруч створив для себе величезні проблеми, зокрема й репутаційні.
На думку експертів, подальша тактика «заперечення» лише поглибить кризу. По-перше, потрібно приборкати будь-які амбіції, припинити публічні суперечки та підпорядкувати всі дії єдиній меті — збереженню справжніх партнерських відносин з Республікою Корея. По-друге, повністю перевести обговорення цієї теми у закритий формат на лінії МЗС — посольство. Сеул має чітко побачити, що витоки інформації припинилися.
По-третє, варто визнати «непорозуміння» задля збереження обличчя. Оптимальний вихід — дипломатична заява про «прикре комунікаційне непорозуміння через різне трактування конфіденційності під час війни», із висловленням абсолютної поваги до лідера Республіки Корея та інтересів безпеки його країни.
І головне: варто змістити акцент на спільного ворога. Україна має запевнити Сеул, що чітко усвідомлює глобальну загрозу від союзу РФ та КНДР і прагне координувати протидію цьому виклику виключно в дусі повної, взаємної довіри.
Чи варто було згадувати настільки чутливу для партнерів інформацію з трибуни ООН — кожен вирішує сам. Але, як зазначають оглядачі, відома концепція «слуг народу» стосовно «маю право на помилку» у великій дипломатії коштує надто дорого. І країні, і всім нам.
3
