Операція «Вівальді»: як управління та технології змінили перебіг боїв
Головний результат операції «Вівальді» — не лише звільнені території, а й перебудова системи управління, розвідки та логістики, що дозволила Третьому армійському корпусу стабілізувати фронт і створити умови для наступу.
Операція «Вівальді» увійшла в історію не лише кількістю звільнених сіл і квадратних кілометрів деокупованої території. Її головний результат — глибока перебудова системи управління військами, яка дозволила Третьому армійському корпусу не просто стабілізувати фронт, а й створити умови для подальшого просування. Про це йдеться в аналітичному матеріалі, присвяченому урокам цієї операції.
Задовго до того, як штурмові групи почали рухатися вперед, командуванню довелося вирішити значно складніше завдання — зупинити погіршення ситуації на передньому краї. Противник активно застосовував тактику інфільтрації: невеликими групами просочувався між позиціями, накопичувався в тилу та створював загрозу логістиці. Лише до червня вдалося стабілізувати фронт у смузі від Борової до Лиману та ліквідувати райони інфільтрації. Це звучить менш ефектно, ніж слово «наступ», але без цього етапу жодна складна операція неможлива.
Другим критичним напрямом стала зміна управлінської культури. Частина бригад прийшла до корпусу після важких боїв, із втратами та підірваною довірою до командування. Було сформульовано принцип: командир має відповідати за весь цикл — від підготовки бійця до результату на полі бою. Десь це означало заміну командира, десь — переформатування штабу, а десь — посилення сержантської вертикалі. Сучасний командир має працювати з величезним потоком інформації, швидко ухвалювати рішення та не душити ініціативу нижчих рівнів нескінченними погодженнями.
Третій складник — зміна самого уявлення про наступальну операцію. Сучасне поле бою вимагає, щоб перед просуванням піхоти було виконано величезний обсяг роботи: виявити противника, зрозуміти його логіку, позбавити можливості спостерігати, бити по логістиці, знищувати безпілотники та обмежувати переміщення резервів. У межах «Вівальді» підрозділи безпілотних систем корпусу працювали по російській логістиці. Після ударів по трубопроводу та складах противник був змушений змінювати маршрути постачання пального.
В операції були задіяні бригади корпусу, розвідувальні та безпілотні підрозділи, а також придані сили ССО, ГУР і ДПСУ. Для боротьби з інфільтрацією створювався об'єднаний штаб, який на тактичному рівні координував спеціальні й розвідувальні підрозділи в межах єдиного задуму. Це дало змогу різним елементам у потрібний момент працювати як одна система, а не як окремі підрозділи.
Окремий наголос зроблено на технологічній перевазі. Росія має більше людей, ресурсів і промислову базу, тому модель «підрозділ проти підрозділу» не може бути довгостроковою стратегією для України. Командування корпусу поставило завдання: технології мають компенсувати російську перевагу в ресурсах. За оцінкою командира корпусу Андрія Білецького, дрони вже забезпечують значну частину уражень противника, а наступним великим напрямком мають стати наземні роботизовані комплекси. Частину функцій із переднього краю планують поступово перекладати на роботизовані системи.
Водночас наголошується, що навіть десять тисяч дронів самі по собі не створюють переваги. Лише поєднання технологій, виваженого управління, якісної підготовки особового складу та злагодженої роботи штабів здатне дати результат. Операція «Вівальді» стала прикладом того, що наступ починається не з команди рухатися вперед, а з десятків рішень, більшість із яких ніколи не потрапляють у новини.
3
